Перемишль. Фото: Маріуш Цєшевський / Міністерство закордонних справ Польщі

Перемишль. Фото: Маріуш Цєшевський / Міністерство закордонних справ Польщі

Перемишль. Колоритні вулички й площі

12 травня 2023
Наталія Жуковська
Місця

Розповідаємо про одне з найстаровинніших міст Польщі.

Тисячолітнє містечко з вражаючою кількістю пам’яток на одиницю площі розташоване за 14 кілометрів від польського-українського кордону. Перемишль вважається одним із найдавніших на галицьких землях центрів єпископства: тут містилися резиденції православних , греко-католицьких та римсько-католицьких митрополитів.

Сьогодні на майже 70 тисяч містян тут діє 27 римсько-католицьких костелів , 2 храми УГКЦ і 2 православні церкви. Відсотково святинь на душу населення більше хіба що в Апостольській столиці, за що Перемишль і називають другим Ватиканом. Невеличке середмістя можна обійти за неповний день, проте завдяки його численним архітектурно-історичним пам’яткам прогулянка видасться цікавою і насичено. Тож гайда!

Площа Легіонів (Plac Legionów)

Саме з неї варто розпочати подорож Перемишлем , позаяк тут розташований справжній витвір мистецтва — центральний залізничний вокзал.

Центральний залізничний вокзал. Фото: Наталія Жуковська

Необарокову будівлю з напівкруглими вікнами та колонами звели у 1859−1860 роках одночасно із залізницею Краків − Львів. Завдяки ґрунтовній реконструкції , що завершилася 2012 року, вокзал виглядає достеменно, як століття тому, навіть відновлено стінописи з міськими панорамами художника Мар’яна Стронського та велетенський дерев’яний жирандоль, що освічує залу. Недарма перемишльський вокзал вважається одним із найкрасивіших у Польщі.

Цікаво , що частину площі Легіонів незабаром перейменують на провулок Волонтерів — на честь містян, які допомагали й продовжують допомагати українцям, що рятуються в Польщі від агресії РФ.

На завжди велелюдній площі розташовано чимало кав’ярень та магазинів , а до Старого міста звідси рукою сягнути. Тож прямуємо туди.

Ринок Старого Міста (Rynek Starego Miasta)

Площа Ринок у Перемишлі відрізняється від більшості центральних старовинних площ інших польських міст , адже вона розташована на похилому пагорбі. Нерівний насип колись зробили спеціально, щоб води Сяну не підтоплювали давні кам’яниці. Також площу вирізняє те, що на ній розкинувся сквер із химерними деревами.

Площа Ринок у Перемишлі. Фото: Пйотр Новак

Передусім варто роздивитися будівлю ратуші , зведену в середині XVI століття — вона досі виконує ті самі адміністративно-політичні функції, що й впродовж останніх чотирьох століть. Під ратушею розкинулася мережа підземних ходів. Їх розташування максимально відповідає топографічному образу міста з XVI сторіччя. 400-метрові коридори запрошують на підземну екскурсію, сповнену таємницями історії Перемишля, зокрема діяльності його купців.

Будівля ратуші в Перемишлі. Фото: Генрик Бєламович
Кам’яниця на площі Ринок , 15. Фото: Павел Костюк

На Ринку також милують око численні ренесансні кам’яниці , найцікавіші розташовані на вищій частині площі. Наприклад, та, що під номером 15, — цінний взірець маньєризму.

Давні інтер’єри міщанського дому , фотостудію кінця ХІХ століття та справжній старовинний фонтан можна подивитися в Музеї історії Перемишля (кам’яниця під номером 9).

У центрі площі б’є фонтан зі скульптурним символом міста — ведмедями , які купаються у воді. Годі пройти без усмішки повз іще один пам’ятник — бравому солдату Швейку.

Пам’ятник бравому солдату Швейку. Фото: Марцін Консек

Знаменитий персонаж Гашека колись був ув’язнений у місцевій буцегарні , а сьогодні став справжньою туристичною принадою Перемишля. Швейк сидить на ящику із боєприпасами, тримаючи в руці кухоль із пивом та люльку. А перед ним — собака. Подейкують, якщо потерти ніс бронзовому Швейку — буде вам щастя, а погони — чекайте підвищення по службі. Пройшовши трішки далі, ви побачите пам’ятник першим листоношам у повний зріст та їхнім помічникам — коням. Якщо ж ви зголодніли, радимо скуштувати в ресторані Cuda Wianki на площі Ринок запашний журек з грибами та картоплею.

Вулиця Владиче (Ulica Władycze)

Владиче — традиційна назва району в східній частині середмістя. Колись тут розташовувався осередок православних , а згодом греко-католицьких єпископів — владик, яким вулиця й завдячує своєю назвою.

Відразу привертає увагу 34-метрова вежа з оглядовою терасою. Її звели наприкінці XVIII століття як дзвіницю греко-католицької церкви , яка була ще тільки в планах. Після Першого поділу Польщі , за підтримки імператриці Марії Терези Габсбург, почали будувати храм, але відразу після смерті монархині будівельні роботи призупинили. Зараз на вежі діє величезний старовинний годинник, а що три години у трьох напрямках лунають звуки сурми — на згадку про те, що колись Перемишль був оточений муром із трьома брамами.

Вежа в Перемишлі. Фото: Наталія Жуковська

З 2001 року у вежі працює єдиний у Польщі музей дзвонів і люльок. Серед експонатів — понад п’ять десятків дзвонів XVII–XX століття та більш ніж 25 тисяч люльок. Перемишль славиться виробництвом останніх , зокрема, завдяки роду Фельчинських, який займається цим промислом ось уже вісім поколінь поспіль. Зараз у місті працює сім майстерень, що виготовляють люльки для всього світу.

Неподалік вежі розкинулася площа Незалежності — одне з улюблених місць відпочинку містян.

Вулиця Францисканська (Ulica Franciszkańska)

Це одна з найстаріших вулиць міста , що пролягає від площі Ринок до Львівської брами, звідси і її перша назва — Львівська.

Головною окрасою Францисканської є сакральний комплекс , до якого входять, зокрема, костел Святої Марії Магдалени й Непорочної Богоматері та монастир францисканців (орден діє в Перемишлі вже понад 770 років).

Костел Святої Марії Магдалени й Непорочної Богоматері. Фото: Наталія Жуковська

Костел звели у другій половині XVIII століття на місці церкви , збудованої 1378 року. В екстер’єрі будівлі поєднано елементи пізнього бароко та класицизму, а інтер’єр виконано в стилі рококо. Святиня вражає багатством скульптур і фресок, але головною її реліквією є мощі святого Вінсента, покровителя Перемишля.

Щороку в останню неділю серпня францисканці відправляють урочисту літургію , після якої разом з містянами проносять мощі святого середмістям Перемишля. У цей час відбувається і кількаденне гучне народне свято Вінсентіада, організоване мерією. Це велика народна забава в стилі ярмарку: тут можна скуштувати смаколики місцевих виробників, послухати виступи музикантів, спробувати своїх сил у конкурсі знань про святого Вінсента, взяти участь у цікавих екскурсіях тощо.

Вулиця Замкова (Ulica Zamkowa)

Старовинна вулиця веде до Перемишльського замку , який почали будувати в XIV столітті за Казімєжа Великого (того самого, який отримав Польщу дерев’яну, а залишив кам’яну).

І , звісно ж, із замком пов’язана романтична легенда. Кажуть, ночами на його височезних мурах зустрічаються духи закоханих: нещасної Ганни, багатої перемишльської містянки, і Яна, бідного ельзаського лицаря. Під час битви під Грюнвальдом він потрапив у полон , а в той час батьки дівчини віддали її заміж за каштеляна замку. Лицаря помилував король Владислав Ягайло, і той негайно кинувся на пошуки Ганни, але було запізно: дівчина за кілька днів до цього стрибнула з високої вежі й розбилася.

Перемишльський замок. Фото: Марцін Консек

Будівлю не раз реставрували й перебудовували — збереглася лише надбрамна вежа.

Сьогодні в замку діє Перемишльський центр культури й мистецтва та найстаріший у Європі аматорський театр Fredreum. А ще старовинна споруда відкрита для туристів: тут можна побачити лапідарій (виставку зразків стародавньої писемності , виконаної на кам’яних плитах), зал короля Казімєжа Великого, камери тортур і підземелля. Також варто піднятися на оглядову вежу, з якої відкривається мальовнича міська панорама.

Замок можна відвідати щодня з 10-ї до 18-ї години. За повний квиток доведеться сплатити 8 злотих , пільговий обійдеться в 5 злотих.

Вулиця Біскупів (Ulica Biskupia)

Це улюблене місце для фотосесій містян. Туристи сюди практично не доходять — знайти затишну вуличку зі східцями непросто.

Римсько-католицька катедра. Джерело: Вікімедіа

Вулиця веде до найстарішої святині Перемишля — римсько-католицької катедри , яка до 1412 року була православною церквою. Храм перебудовували кілька разів відповідно до історичної доби й парафій того чи іншого обряду, яким почергово переходила святиня. Тому фасад катедри виконаний у стилі бароко, а інтер’єр зберігся готичним з часів середньовіччя. Варто потрапити й під землю до старовинних крипт, де поховані єпископи.

Вулиця Короля Казімєжа Великого (Ulica Króla Kazimierza Wielkiego)

Названа на честь останнього монарха династії П’ястів , завойовника Галицької Русі, Волині й Поділля. 1349 року, захопивши Перемишль, він наказав побудувати на Замковій горі мурований укріплений замок.

Вулиця Короля Казімєжа Великого. Джерело: visit.przemysl.pl

Нині на вулиці Казімєжа завжди людно. Тут розташовано чимало крамниць , кав’ярень і цукерень, де можна спробувати найсмачніші в місті пончики. Зокрема, цим славиться цукерня Fiore — таких смачних солодощів та морозива ви точно не куштували. Символом цього сімейного закладу, що існує вже понад 30 років, є ведмідь із морозивом у лапі.

Вулиця Комісії народної освіти (Ulica Komisji Edukacji Narodowej)

Під час прогулянки цією вулицею можна вдосталь намилуватися архітектурою стародавніх кам’яниць , збудованих лише з непарного боку (на протилежному — мури монастиря кармелітів).

Колись вулиця Комісії народної освіти називалася іменем єпископа Антонія Радиловського і на окремих кам’яницях ще видно таблички зі старою назвою. Загалом на будинках Перемишля нерідко можна побачити дві , три, а то й чотири адресні таблички: вони збереглися з різних історичних періодів, коли місто було в складі Австрійської імперії, Другої Речі Посполитої, ПНР, сучасної Польщі.

Старовинні кам’яниці на вулиці Комісії народної освіти мають характерні для перемишльських будівель «зрізані» кути та модерні балкони з ажурними кронштейнами.

Читайте також