Образи

Польща й поляки у дзеркалі мемів. Частина 1

Колаж: Нова Польща

Колаж: Нова Польща

Намагатися пізнати Польщу, польську мову, культуру і ментальність можна з різних боків. Наприклад, поринути в літературну класику чи переглянути шедеври польської школи кіно. А можна пірнути з головою в глибини культури популярної, низової, часом примітивної, і навіть вульгарної. Погляньмо, що нам можуть розповісти польські меми.

Термін «мем» з’явився 1976 року —  у книжці «Егоїстичний ген» біолог Річард Докінз описував меми як культурний аналог гену, що поширюється шляхом наслідування. Натомість на початку 1990-х років поняття мему почали використовувати в контексті інтернет-комунікації, воно перейшло в сферу популярної культури.

Впізнаване зображення, знайомий кадр із фільму, мультфільму чи серіалу поєднується із влучною фразою — у найпростішому розумінні мем це «кумедна картинка». Та за смішною формою можна дошуковуватися прихованих значень. Ці витвори здебільшого анонімної мережевої народної творчости стають дзеркалом, у якому ми впізнаємо себе й інших. Погляньмо, що меми розповідають нам про Польщу й поляків.

Знайомтесь: типи поляків

Як це не прикро, та один із найвідоміших мемних образів поляка є втіленням радше національних недоліків, ніж чеснот. Кільканадцять років тому в польському сегменті інтернету сформувався образ так званого Януша — середньостатистичного мешканця провінції, людини обмеженої, хитрої, егоїстичної, жадібної, позбавленої принципів і доброго смаку. Для його візуалізації спершу використовували фотографії опецькуватого, вусатого, коротко стриженого чоловіка середнього віку, що носить шкарпетки до сандалів. Але вже тривалий час поза конкуренцією перебувають зображення носача звичайного.

«Геловін? День святого Валентина? Тільки польські свята! То скіки більш-менш процентів буде на той Блек Фрайдей?». Джерело: Kwejk.pl

Воно й зрозуміло, чому мавпа: тварина не подасть позову до суду за використання зображення. Бо ж треба пам’ятати, що багато хрестоматійних зображень із мемів увійшли в широкий обіг ще до епохи масового використання ШІ й засновані на знімках реальних людей. І ось, наприклад, велику популярність здобули меми, героєм яких є так званий Януш бізнесу — стереотипний шеф польської фірми, який тільки й думає, як би збагатитися коштом інших. Для візуалізації цього образу досить несправедливо використовували й досі використовують знімки польського підприємця й політика з Підляшшя Станіслава Дерегайла.

«Пане Аречку, кондиціонер для правління. Вас охолодить замороження зарплати». Джерело: Memstacja.pl

Про польський бізнес ми ще поговоримо, а поки повернемося до Януша. Несправедливо було б не згадати членів його родини. Партнеркою типового Януша в польській інтернет-культурі є Ґражина — крикливо вдягнена жінка середнього віку, уособлення примітивности, хамства, претензійности, яка тільки те й робить, що полює за знижками в крамницях (іноді в мемах вона зветься Галиною). Ми звикли мати справу з героями мемів на екранах комп’ютерів і смартфонів, але мало хто знає, що Януш і Ґражина удостоєні в Польщі пам’ятника, створеного 2019 року на замовлення Майстерні соціально заанґажованого мистецтва «Ревіри» при Центрі культури в Любліні й менше року простояв поруч із цією установою. Пам’ятник був у стилі народної дерев’яної скульптури.

Третім у цій скульптурній групі був «дресяж», тобто гопник Себа (скорочення від Себастьяна) — у незмінних спортивних костюмі й кепці. Його жіночою відповідницею є щедро нафарбована Карина з татуюваннями, яскравими нігтями й штучними віями. У мемах Себа й Карина постають як агресивні й не обтяжені надмірною культурою представники соціальних низів.

«Маріоля, брови вже зроблені, тепер їду нарощувати нігті». Джерело: Bebzol.com

Звісно, несправедливо, що саме такі, і не інші імена стали мемним уособленням людської примітивности й хамства. Але нічого не вдієш — стихійна народна культура далека від політкоректности. Згідно з нею, типовими представниками наймолодшого покоління стереотипних поляків є Браянчик (Brajanek) і Джесіка (Dżesika). Ці екзотичні імена (але обов’язково у спольщеному написанні!) відображають прагнення менш забезпечених суспільних верств підвищити свій соціальний статус. Мемні образи дещо перебільшують поширеність цих імен: згідно з даними сайту Rejestrimion.pl, ім’я Brajan сягнуло піку популярности 2005 року, коли його надали 455 хлопцям (порівняно з 92 попереднього року), а ім’я Dżesika в зеніті поширення, 2000-го, отримали лише 63 дівчинки.

Говорячи про дітей, не можна обминути мемну «мадку» — стереотипний образ молодої, соціально незабезпеченої, малоосвіченої, претензійної й егоцентричної матері з виводком вічно хворих нащадків. Її переконання, що всі їй щось зобов’язані, виражається мемним гаслом dej — фонетично спотвореним «дай». У польському інтернет-просторі роїться від знімків екрана з повідомленнями героїнь такого штибу і насправді важко визначити, котрі з них справжні, а котрі — виплід уяви дотепників.

«Звертаюся до адмінок у мене дво тижнева дитина вдома і ці повідомлення у мене вібрують і він у мене будиться». Джерело: Memy.pl

Несправедливо було б не згадати так звані мохерові берети або просто «мохери». Цей типовий для старшого покоління головний убір перетворився в Польщі на зверхнє окреслення літніх жінок, які є ревними католичками, прихильницями ультраконсервативних поглядів і вірними слухачками «Радіо Марія». «Мохери» з підозрою або й неприхованим осудом дивляться на молодь, зате обожнюють Ярослава Качинського та отця Тадеуша Ридзика, що й демонструє наведений нижче мем, який обігрує назву популярної пригодницької книжки Збіґнєва Нєнацького.

«Пан Самоходик і тамплієри». Джерело: Paczaizm.pl

Для рівноваги, наступний типаж, ілюстрований реальним іменем, — «типова Юлька» — уявляється як дівчина-нонконформістка, яка фарбує волосся в яскраві кольори (наприклад, синій чи зелений), активно дописує в соцмережах, демонструючи ліві погляди, переймається питаннями екології чи гендерної рівности, але її декларативна толерантність та інклюзивність супроводжуються вербальною агресією проти кожного, хто має інші погляди, а свої гнівні дописи проти культури споживацького суспільства вона публікує з айфона. Для візуалізації Юльки іноді використовуються різні варіанти зображення дівчини з рожевим волоссям у стилі Wojak (зрештою, варто тут згадати, що сам образ Вояка створив і вперше опублікував на польському іміджборді Vichan користувач Себастьян Ґродецький).

«Все, чого я не люблю, має бути суворо заборонене. Все, що я люблю, є “правами людини” і має бути безкоштовно гарантоване мені державою». Джерело: Obrazkowo.pl

Ще один спосіб зобразити характерний тип поляка — звернення до персонажів кіно й серіалів. Постаттю, досить спорідненою з типовим Янушем, є безробітний вроцлав’янин Фердинанд (Фердек) Кепський — головний герой серіалу «Справи Кепських» (Świat według Kiepskich), незабутньо втілений на екрані Анджеєм Ґрабовським. До його найбільш пам’ятних фраз належать «У Польщі немає роботи для людей із моєю освітою» і «Як тут заробити, щоб не наробитися». На мемах, крім Фердека Кепського, часто з’являються не менш колоритні постаті членів його сім’ї та сусідів.

«Всі навколо: за кого голосуєш? Я: В цій країні немає партії для людей із моїми поглядами». Джерело: Memy.pl

А щоб у вас не склалося хибне враження, ніби стереотипний поляк є постаттю обмеженою й примітивною, ось іще одна його еманація — сфрустрований інтелігент Адась Мяучинський, герой циклу фільмів Марека Котерського, якого загалом зіграли 10 різних акторів. Це персонаж, розчарований політикою й політиками, рефлексує з приводу навколишнього абсурду, нарікає і ставить риторичні запитання. Статусом культової тішиться комедія «День психа» (Dzień świra) з Мареком Кондратом у головній ролі. Саме з того фільму до польського інтернету перекочувало чимало мемних кадрів, як-от сцена в потязі.

«Я ще нічого сьогодні не зробив, а вже втомився». Джерело: Blasty.pl

Польські президенти у мемах

Щойно ми поглянули на постаті фікційні, але не бракує в інтернеті мемів, героями яких є реальні особи — політики, спортсмени, підприємці чи представники шоубізнесу. Меми з ними відсилають до рис особистости, пам’ятних сторінок біографії чи характерних ситуацій.

А отже, із робітничих низів переносимося нагору, аж до президентського палацу — прямо як свого часу Лєх Валенса. Присвячені йому меми часом по-дружньому доброзичливі, а часто й критичні, якщо не сказати ворожі (останні експлуатують тему його співпраці з комуністичною Службою безпеки). Один із повторюваних мотивів з’явився в листопаді 2016 року після обрання Дональда Трампа президентом США, коли Валенса обмовився перед журналістами, що сам раніше заохочував Трампа до кандидування. По тому з’явилася серія мемів з Валенсою: угорі початок фрази «І тоді я йому кажу», а внизу – поради, зміст яких дозволяє упізнати адресатів на кшталт Юлія Цезаря, Христофора Колумба, Миколая Коперніка, Святого Миколая чи самого Творця.

«І тоді я кажу: Кароль, а може б ти став папою». Джерело: Blasty.pl

Меми з Алєксандером Кваснєвським найчастіше експлуатують мотив слабкости до алкоголю. Одним із приводів, що дали поживу для цього, став інцидент на Польському військовому цвинтарі в Харкові 1999 року, коли тодішній глава польської держави переживав труднощі з утриманням рівноваги. Офіційно це пояснювалося «посттравматичним синдромом перевантаження правої гомілки» (згодом сам президент зізнався, що мусив у літаку випити за упокій польських жертв разом із високопоставленими духовними особами). Коли схожа ситуація повторилася 2007 року в Щецині, президент виправдовувався дією дуже сильних ліків від вірусної хвороби, набутої на Філіпінах. Що характерно, дуже багато мемів із Кваснєвським ґрунтуються на грі слів і мовному дотепі.

«Як програвати — то тільки Фінляндії». Джерело: Glos24.pl

Броніслав Коморовський увійшов в історію польських мемів, зокрема, через ортографічну помилку (bulu замість bólu) у словах співчуття з приводу катастрофічних наслідків землетрусу в Японії 2011 року, які залишив у спеціальній книзі в посольстві цієї країни у Варшаві. А через чотири роки, під час візиту в парламенті все тієї ж Японії, він промовив мемну фразу «Ходи, шоґуне», скеровану до… шефа Бюро національної безпеки генерала Станіслава Козєя. Того ж 2015 року, наприкінці своєї каденції, під час зустрічі з громадянами Коморовський на запитання, як прожити за 2 тисячі злотих на місяць, відповів: «Знайти іншу роботу, взяти кредит». На це інтернетспільнота відреагувала новою хвилею мемів.

«— Пане Президенте, я не хочу працювати до 67 року життя. — То, будьте такі ласкаві, помріть раніше». Джерело: Fabrykamemow.pl

Якщо йдеться про Анджея Дуду, мемною є вже сама його характерна міміка, але серед образів і мотивів, пов’язаних із образом попереднього президента, можна згадати блискавичне підписування законів, пристрасть до гірських лиж чи специфічну активність у соцмережах — наприклад, його профіль у мережі Twitter (нині Х) був підписаний на облікові записи неповнолітніх користувачів із вульгарними ніками. До скарбниці мемів увійшли також його публічні висловлювання англійською мовою.

Кароль Навроцький також породив кілька хвиль мемів, що експлуатують мотиви президентової залежности від снюсу, яка проявилася ще під час передвиборної кампанії, історії з квартирою, яку він за нез’ясованих обставин отримав від неповносправного ґданського пенсіонера, рекордної кількости заветованих законів, а також різних обмовок на зразок вихваляння оборонців Монте-Кассіно на урочистостях Дня Війська польського 15 серпня 2026 року (насправді польські бійці 2-го корпусу намагалися здобути вершину з монастирем, яку захищали солдати Вермахту). За іронією долі, Кароль Навроцький, доктор історії, до вступу на президентську посаду керував Інститутом національної пам’яти.

«Палко привітаймо на параді незламних захисників Монте-Кассіно!». Джерело: Kwejk.pl

Не самими президентами живе політика

Колоритні постаті польської політики стають зручним матеріалом для мемів, які відображають не лише суспільні настрої, а й конфлікти, стереотипи та способи політичної комунікації. Усі ці реакції живуть за тими ж законами, що й медійні сенсації та скандали — часом забуваються через кілька тижнів, а з перспективи кільканадцяти років сприймаються як події сивої давнини. Але живучість деяких із них — передвиборче відео Кшиштофа Кононовича з 2006 року, як виявляється, відоме навіть моїм дітям — підтверджує, що меми воістину є новітньою формою фольклору. Покійний уже Кононович, який тоді балотувався на посаду мера Білостока, набрав менше 2 % голосів, але прославився на всю Польщу фразою «Щоб не було бандитства, щоб не було злодійства, щоб не було нічого!».

Разом з політиками в орбіту дії мемів можуть потрапити й члени їхніх сімей, як-от дружина попереднього президента Польщі Аґата Дуда-Корнгаузер. Мемним стало «мовчання» колишньої першої леді — тобто її небажання висловлюватися на актуальні теми щодо ситуації жінок у Польщі, як того очікував широкий загал. Але варто віддати належне: залишаючи Президентський палац, Аґата Дуда проявила здатність до самоіронії, публікуючи в інстаграмі добірку присвячених собі мемів, у тому числі той, де вона проявляє неабияку тілесну пластику, вітаючись із єпископами Католицької церкви на Світових днях молоді в липні 2016 року в Кракові.

«Рожева пантера Аґата Дуда вітається зі священниками на Світових днях молоді». Джерело: Paczaizm.pl

Важко назвати більш-менш упізнаваного політика, який не став би героєм мемів. Воно й не дивно: часто дошкульні, часто тенденційні або й відверто маніпуляторські, вони часом служать політичній меті висміювання й приниження ідеологічних опонентів, спрощують особистість до одновимірних ситуацій, експлуатують чіткий набір асоціацій. У таких спрощених, зручних рамках найлегше акцентувати, скажімо, низький зріст, відсутність сім’ї й прив’язаність до кота Ярослава Качинського, пронімецьку позицію Дональда Туска чи штучну присутність мера Варшави Рафала Тшасковського в міському транспорті. Праві коментатори неодноразово називали відеозаписи та фотографії Рафала Тшасковського, на яких він їздить містом на метро, автобусах чи трамваях, штучно зрежисованими й заздалегідь спланованими піар-акціями. Водночас деякі мемічні образи виникають не на порожньому місці: їх живлять реальні публічні вчинки й висловлювання політиків. Як-от інцидент із депутатом від партії «Конфедерація» Конрадом Берковичем, якого в жовтні 2025 року затримали біля каси краківського магазину IKEA охоронці під час спроби винести неоплачені покупки, серед них — сумнозвісну пательню. Як пояснював сам політик, він не помітив, що система не зісканувала частини товарів, бо мав на вухах навушники. Штраф, однак, мусив заплатити.

Яка країна, такі злодії. «Крадіжка місяця у Франції. Крадіжка місяця у Польщі». Джерело: Kwejk.pl

Крилаті вислови польської політики

Щоб уже закрити тему політики (хоча в Польщі досить важко від неї цілком абстрагуватися), наведу дуже суб’єктивну й скорочену добірку мемних фраз, які ввійшли до скарбниці новітньої польської популярної культури:

• «Я за, а навіть проти»; «Додатні й від’ємні плюси»; «Я зробив поворот на 360 градусів» — це лише деякі з «валенсизмів» — колоритних, емоційних, часто внутрішньо суперечливих висловлювань Лєха Валенси;

• «Забирайся, діду» — реакція Лєха Качинського, тодішнього кандидата у мери Варшави, на словесні чіпляння чоловіка на вулиці в листопаді 2002 року (польський оригінал «Spieprzaj dziadu» звучить дещо вульгарніше);

• «Справжнього чоловіка видно не по тому, як він починає, а по тому, як закінчує» — вислів колишнього прем’єр-міністра Лєшека Міллєра, до якого він сам не раз повертався; 

• «Темний люд це купить» — фраза, яку, як стверджують, кинув Яцек Курський, член виборчого штабу Лєха Качинського під час президентської кампанії 2005 року. За нею стоїть цинічне переконання в тому, що виборців можна обдурити маніпулятивною пропагандою й примітивними гаслами;

• «Крики й плачі не переконають нас, що біле це біле, а чорне це чорне» (часто у версії: «Ніхто нас не переконає, що…») — знаменита обмовка Ярослава Качинського, яка стала подарунком для його політичних опонентів…

Свіжіші — а отже, надійніше зафіксовані в мережі — крилаті вислови польських політиків можна цитувати ще дуже довго. Якщо хтось цікавиться ними детальніше, крім неозорих просторів інтернету можу порекомендувати виданий 2009 року «Словник політичної польської мови після 1989 року» (Słownik polszczyzny politycznej po roku 1989) Рафала Зімного й Павла Новака, де зібрані основні гасла, мовні жарти й ляпсуси за перші два десятиліття існування посткомуністичної Польщі.

(Далі буде)

Редакторка Наталя Ткачик

19 листопада 2026
Андрій Савенець

Перекладач, дослідник перекладу. Опублікував низку перекладів із польської поезії, англомовної прози та перекладознавчих досліджень.