Кілька охоронців царського двору супроводжують хворого чоловіка на один із московських вокзалів. Усе в його вигляді свідчить про тяжку недугу — шкіра пожовкла, обличчя змарніло. Чоловіка садять на потяг, який має доправити його до санаторію в Карлсбаді. Нині Карлові Вари. Проте до місця призначення він так і не дістанеться. В умовленому місці на нього чекають дружина та троє маленьких дітей. І вже разом вони вирушать у куди дальшу подорож — через океан, аж до Америки.
Саме так, за родинною легендою, розгорталася втеча Максиміліана Факторовича — придворного гримера, який на початку ХХ століття залишив Російську імперію, а згодом здобув світову славу під іменем Макс Фактор. Історики ставлять під сумнів окремі подробиці цієї оповіді, та одне безперечно: сьогодні мільйони жінок щоранку беруть до рук тональний крем, блиск для губ чи помаду в зручному металевому футлярі — косметичні засоби, появі й популяризації яких значною мірою завдячуємо Максу Фактору. Завдяки йому макіяж став звичною частиною повсякденного життя, хоча мало хто замислюється, яку роль цей чоловік відіграв у становленні сучасної культури краси.
Хлопчик зі Здунської Волі
Максиміліан Факторович народився 5 серпня 1872 року, хоча деякі джерела називають інші дати — зокрема лютий чи вересень 1877-го. Його рідне містечко — Здунська Воля неподалік Лодзі, яке тоді належало до Царства Польського у складі Російської імперії.
Здунська Воля, початок ХХ століття. Джерело: muzeum.zdunskawola.pl / WikipediaМаксиміліан зростав у бідній єврейській родині, де, крім нього, було ще дев’ятеро дітей. Мати, Цецилія, померла, коли хлопчик був іще зовсім малий, а батько, Абрагам, цілими днями працював на текстильній фабриці, намагаючись прогодувати велику сім’ю.
Злидні змусили Максиміліана рано подорослішати й змалку заробляти на прожиток. За переказами, у сім років він уже продавав цукерки й апельсини у фоє лодзького театру. Саме там Максиміліан уперше відкрив для себе чарівний світ сцени, костюмів і перевтілень. У вісім років він допомагав місцевому аптекареві, а в десять став учнем перукаря. Саме в нього хлопчик опанував мистецтво виготовлення перук, навчився робити зачіски й готувати перші косметичні суміші.
Талант Максиміліана швидко помітили. У 13 років він приєднався до команди відомого берлінського візажиста й перукаря Антона. Уже за рік він перебрався до Москви, де влаштувався до майстерні, де виготовляли перуки й гримували артистів Великого театру. Однак його кар’єру перервала військова служба: чотири наступні роки він прослужив у госпітальному корпусі російської армії.
Придворний майстер
Повернувшись з військової служби, 1895 року Факторович відкрив крамничку на вулиці Соборній у Рязані. У ній він продавав перуки, креми та рум’яна власного виробництва. Невдовзі серед його клієнтів з’явилися артисти Великого театру, які приходили до нього по сценічний грим.
Максиміліан не обмежувався продажем косметики — він особисто допомагав артистам створювати сценічні образи. Враховуючи особливості зовнішності кожного, він підкреслював виразні риси обличчя й вправно маскував вади. Його майстерність швидко здобула визнання й привернула увагу царського двору. Подейкують, Факторович навіть став особистим гримером князя Алєксандра Романова, а також гримував людей із його оточення та артистів опери.
Однак високе становище мало й темний бік. Майстер перебував під постійним наглядом і не міг залишати двір без супроводу охорони. Навіть до власної крамниці його відпускали лише зрідка. Тож, попри високу платню й розкіш, він почувався радше бранцем.
Макс Фактор. Джерело: www.maxfactor.comПерше кохання
Одного дня до крамниці Максиміліана завітала молода дівчина Естера Роза, яка відразу полонила його серце. За родинними переказами, закохані могли проводити разом лише годину на тиждень. Саме стільки часу Максиміліану вдавалося потайки зустрічатися з коханою в задній кімнаті крамниці, не викликаючи підозр у царських охоронців.
Зрештою пара вирішила побратися. Рабин таємно провів весільний обряд, однак навіть після одруження подружжя мусило й далі приховувати свої стосунки. Та це не завадило їм стати батьками трьох дітей — Фреди, Цецилії та Девіса.
Операція «Жовтяниця»
До постійного гніту, життя під наглядом і необхідності приховувати власну сім’ю додавалася дедалі тривожніша атмосфера в Російській імперії. Євреїв дедалі частіше сприймали як чужинців, а антисемітизм і переслідування лише посилювалися. Ситуація особливо загострилася 1903 року, коли розпочалася нова хвиля єврейських погромів, що охопила передусім південні та південно-західні губернії Російської імперії, зокрема території сучасних України та Молдови. Усе це змусило Факторовича серйозно замислитися про втечу.
На той час у США вже мешкали його брат і дядько. Вони оселилися в Сент-Луїсі, де саме готувалися до Всесвітньої виставки 1904 року. Всесвітня виставка-ярмарок у Сент-Луїсі, штат Міссурі з нагоди сторіччя придбання Америкою французських володінь у басейні річки Міссісіпі, зокрема території Луїзіани. Факторович сподівався представити там власну косметичну продукцію й розпочати новий етап життя. Проте сам переїзд здавався нездійсненним: як вирватися з Російської імперії та дістатися Америки разом із дружиною і трьома маленькими дітьми?
За найвідомішою легендою, здійснити задум йому допоміг царський генерал — єдина людина при дворі, якій Максиміліан довірив свою сімейну таємницю. Нібито саме генерал поширив чутку, що придворний гример тяжко хворий і може бути заразним. Переживання й постійна напруга справді позначилися на зовнішності Факторовича: він схуд і змарнів. Перед тим, як до нього мав прибути придворний лікар, майстер пустив у хід своє професійне вміння: наклав на обличчя та руки жовтий грим, імітуючи ознаки жовтяниці. Побоюючись заразитися, лікар порадив негайно відправити хворого на лікування до санаторію. Решту ви вже знаєте: варта супроводила Максиміліана на вокзал, а дорогою до санаторію він зустрівся з родиною, щоб разом із нею вирушити за океан, до Америки.
Утім, існує й інша, прозаїчніша версія подій: Факторович разом із дружиною та дітьми пробрався лісом до порту, звідки вони відпливли на кораблі.
Так чи сяк, у лютому 1904 року родина прибула до США. Під час митного контролю американський чиновник ніяк не міг розібрати й правильно записати довге прізвище гримера. Зрештою він запропонував спрощений варіант, під яким Максиміліан згодом прославився на весь світ, — Макс Фактор.
Американські удари долі
Ще дорогою до Америки Максиміліан познайомився на борту лайнера з чоловіком, який запропонував допомогти йому взяти участь у Всесвітній виставці в Сент-Луїсі. Завдяки цьому Фактор дістав нагоду впродовж семи місяців представляти й продавати власну продукцію — рум’яна, креми та інші косметичні засоби. У серпні 1904 року, саме в розпал виставки, Естера народила четверту дитину — сина Френсіса.
Та американська мрія не поспішала ставати реальністю. Невдовзі діловий партнер Макса зник, прихопивши товар і весь виторг. Часу на розпач не було: на його утриманні залишилося четверо дітей, а сім’ю треба було якось прогодувати. Тож Максиміліан об’єднав зусилля з братом і дядьком, і всі троє відкрили чоловічу перукарню.
Проте в березні 1906 року родину спіткало нове горе: Естера раптово померла від крововиливу в мозок. Залишившись із чотирма малими дітьми, Макс почав шукати їм нову матір і вже в серпні того ж року одружився з Гумою Срадковською, емігранткою з Росії. Роком пізніше в них народився син Луїс, однак шлюб виявився невдалим і невдовзі розпався. Та сімейне щастя Максиміліан усе ж знайшов: 1908-го він одружився із сусідкою Дженні Кук, яка народила йому сина Сідні й залишалася поруч із ним до кінця його життя.
Розчарувань додавали й родинні стосунки. Родич Джон вирішив відкрити власну перукарню за кілька кроків від закладу Макса. Щоправда, невдовзі він покинув цю справу, зберігши від неї лише прізвисько, під яким згодом прославився у кримінальному світі, — «Джейк Цирульник». Навколо його імені виникло чимало легенд. Подейкували, що за часів сухого закону Джейк співпрацював з Аль Капоне та чиказькою мафією, брав участь у пограбуваннях банків, махінаціях у казино, викраденнях людей і мафіозних розбірках. Найгучнішою аферою, яку йому приписували, стало масштабне біржове шахрайство у Великій Британії, внаслідок якого він нібито ошукав представників британської королівської родини майже на вісім мільйонів доларів.
Усі ці сімейні негаразди й ділові труднощі поглиблювала ще одна проблема — мовний бар’єр. Фактор так і не опанував англійської настільки, щоб вільно нею спілкуватися: він говорив із виразним акцентом і мав труднощі з письмом. Тож у ділових справах дедалі більше покладався на допомогу дітей. Найвпевненіше ж почувався, коли міг розмовляти рідною польською мовою.
Mакс Фактор. Джерело: Sjoberg / ImageBROKER / ForumНоватор голлівудського гриму
1908 року життя Макса Фактора змінилося: він переїхав із родиною до Лос-Анджелеса, де саме формувався новий центр американської кіноіндустрії. Того ж року Томас Едісон створив Компанію кінематографічних патентів, що об’єднала провідні кіностудії та виробника кіноплівки Eastman Kodak. Це спонукало багатьох кіновиробників перебратися на захід країни. До 1915 року Голлівуд став головним осередком американського кіновиробництва, а Макс Фактор опинився в потрібному місці в потрібний час.
Спочатку він відкрив крамницю косметики, а згодом заснував компанію Max Factor & Company. Фактор став дистриб’ютором продукції двох відомих виробників театрального гриму — Leichner і Minor. Та що більше він працював із кіноакторами, то виразніше помічав недоліки цих засобів. Традиційний театральний грим був густим і важким: його наносили товстим шаром, який тріскався від найменшого поруху обличчя. Під яскравим студійним освітленням обличчя акторів скидалися на химерні маски.
Фактор узявся розв’язати цю проблему. Днями й ночами він експериментував у лабораторії, облаштованій у задній частині крамниці, шукаючи формулу гриму, який відповідав би вимогам нового часу. 1914 року його зусилля увінчалися успіхом: він представив спеціальний грим для кінозйомок, що нагадував сучасний тональний крем. Його можна було наносити тонким шаром, він не тріскався від рухів мімічних м’язів, легко змивався й надавав обличчю природнішого вигляду на екрані. Новинка спричинила справжній фурор і швидко відчинила Фактору двері до найвпливовіших кінопродюсерів. Серед його перших зіркових клієнтів був сам Чарлі Чаплін.
Ще одним напрямом роботи Факторовича стало виготовлення перук. На зорі кінематографа бюджети багатьох фільмів були скромними, тож для створення образів нерідко використовували перуки з вовни, соломи чи тютюнового листя. Фактор запропонував здавати свої перуки з натурального волосся напрокат за умови, що його синів найматимуть на зйомки статистами. Так хлопці могли особисто наглядати за цінними виробами й щовечора повертати їх до крамниці. І задум спрацював.
Макс не зупинявся на досягнутому: постійно вдосконалював косметичні засоби й розширював асортимент. Серед його розробок були шампунь із хною, тіні для повік, олівці для брів і штучні вії. 1918 року Фактор представив пудру Color Harmony, розроблену з урахуванням різних відтінків шкіри. Такий підхід давав змогу добирати макіяж індивідуально, відповідно до природного кольору обличчя та особливостей зовнішності.
Слава майстра зростала, а коло його клієнтів ширшало. Серед зірок, чиї образи пов’язують із його ім’ям, були Мері Пікфорд, Пола Негрі, Ґлорія Свонсон, Клодетт Колбер, Бетт Девіс, Норма Ширер, Джоан Кроуфорд, Люсіль Болл, Джуді Ґарленд, Джин Гарлоу, Ейва Ґарднер, Марлен Дітріх і Ріта Гейворт.
У золоту добу Голлівуду, коли мова заходила про макіяж, на вустах кінозірок було лише одне ім’я — Макс Фактор. Видатний візажист, майстер із виготовлення перук і винахідник, він створював неповторні образи найвідоміших зірок тієї епохи.
Макс Фактор умів помічати риси, які надавали обличчю неповторності, й робити їх визначальними для зіркового образу. З його ім’ям пов’язують характерні губи Клари Боу у формі сердечка, чітко окреслені губи Джоан Кроуфорд і платиновий блонд Джин Гарлоу. Він також долучився до створення гриму Бориса Карлоффа для культової ролі монстра у фільмі «Франкенштейн».
Борис Карлофф у фільмі «Франкенштейн». Джерело: Universal Studios, NBCUniversal / WikipediaЗолота ера Max Factor
У 1920-х роках у Голлівуді дедалі більше уваги приділяли макіяжу, а кіностудії одна за одною відкривали власні гримерні відділи. Разом із розвитком кіно зростала й справа Макса Фактора. У лабораторії пліч-о-пліч із батьком працював його син Френк, а до команди долучалися професійні хіміки. Проте на той час косметика компанії ще не була розрахована на масового споживача. Переважно її використовував сам Макс, працюючи з акторами та створюючи образи для кіноекрана.
За легендою, переломним моментом стала поїздка Фактора до Європи, де він відвідав штаб-квартиру Leichner — виробника театрального гриму, продукцію якого успішно продавав. Однак замість належного прийому він нібито зіткнувся зі зверхнім ставленням і був змушений довго чекати на зустріч. Обурений таким поводженням, Фактор залишив офіс і надіслав синам телеграму з категоричним наказом: розпочати виробництво й продаж гриму під власною маркою.
Хай там як, напрям розвитку компанії справді змінився: Max Factor поступово відмовилася від перепродажу чужої продукції та зосередилася на власних розробках. Серед новинок були косметичні засоби в м’яких тюбиках — зручніші у використанні та гігієнічніші за традиційні жирні гримувальні олівці.
Важливу роль у зміні ставлення до макіяжу відіграло й саме слово make-up. За переказами, Френк переконав батька використовувати його для позначення продукції компанії. Раніше косметичні засоби частіше називали загальним словом cosmetics, тоді як make-up асоціювалося насамперед із театральним гримом. Фактор не винайшов цього терміна, проте сприяв його поширенню в повсякденній мові.
Компанія отримувала дедалі масштабніші замовлення. 1925 року Max Factor взялася за одне з найбільших на той час: для масових сцен фільму «Бен-Гур» потрібно було терміново виготовити близько 600 галонів (приблизно 2270 літрів) світло-оливкового гриму. Він мав допомогти вирівняти відтінки шкіри голлівудських статистів і смуглявіших акторів, яких знімали в Італії. А для фільму «Mare Nostrum» Макс і Френк розробили водостійкий грим, здатний витримувати складні умови зйомок.
Власна лабораторія та безпосередня співпраця з кінематографістами давали Факторові змогу швидко реагувати на технологічні зміни. З появою панхроматичної плівки, переходом до звукового кіно та розвитком кольорового кінематографа вимоги до гриму постійно змінювалися. Компанії, яка фактично стала монополістом на ринку, дедалі більше бракувало приміщень для виробництва, досліджень і роботи з клієнтами. 1928 року Max Factor придбала колишню будівлю Hollywood Storage й розпочала її реконструкцію. На площі понад 40 тисяч квадратних футів (приблизно 3700 квадратних метрів) облаштували офіси, торговельні зали, лекторій і виробничі приміщення.
Макс Фактор. Джерело: www.maxfactor.com1935 року відкрився Max Factor Salon — салон краси, який швидко став одним із найвідоміших закладів Голлівуду. Тут створювали й удосконалювали образи кінозірок, добирали косметику та розробляли нові прийоми макіяжу. Салон відвідували провідні акторки тієї доби.
Гламурним не народжуються — гламур створюють.
Макс Фактор використовує Beauty Micrometer. Джерело: WikipediaДля контролю якості Фактор використовував дивовижний пристрій власної розробки — Beauty Micrometer, призначений для точного аналізу рис обличчя. Металева конструкція нагадувала маску й давала змогу вимірювати пропорції та виявляти навіть найменшу асиметрію, щоб потім майстерно приховати її за допомогою гриму.
Голлівуд для кожної жінки
Макс Фактор був переконаний, що краса голлівудських зірок не повинна залишатися лише на кіноекрані — кожна жінка має змогу відчути себе кінодівою. 1927 року компанія представила лінійку Society Make-Up, призначену для широкого загалу. Покупчиням пропонували спеціальні таблиці кольоротипів із рекомендаціями щодо добору косметики відповідно до відтінку шкіри, кольору очей і волосся. До рекламних кампаній залучали відомих акторок, чиї образи ставали взірцем для наслідування. Так Фактор перетворив прагнення жінок бути схожими на голлівудських зірок на масове явище. За кілька років його продукцію вже експортували до 80 країн світу.
Від туші й тональної основи до тіней для повік і блиску для губ — Макс Фактор зробив інструменти професійного макіяжу доступними кожній жінці. Він дав їй змогу самостійно створювати власний неповторний образ і щодня відкривати для себе нові грані краси.
Водночас Фактор продовжував створювати образи, які ввійшли в історію кіно. Він доклав руку до перетворення Ріти Гейворт на рудоволосу кінозірку. Працював і з Рудольфом Валентіно — одним із найпопулярніших акторів німого кіно. За допомогою гриму Фактор приховував шрами й вирівнював тон шкіри актора, підкреслював його риси та увиразнював образ загадкового героя-коханця.
Офіційне визнання прийшло до Макса Фактора 1929 року, під час першої церемонії вручення премії «Оскар». Він отримав спеціальну відзнаку за досягнення в галузі гриму. Окрему конкурсну номінацію за найкращий грим запровадили лише десятиліттями пізніше.
Макс Фактор. Джерело: www.maxfactor.comОстання подорож
Улітку 1938 року Макс Фактор разом із сином Девісом вирушив до Європи у справах компанії. Проте під час зупинки в Парижі поїздка набула тривожного повороту. Макс отримав записку з вимогою грошей і погрозою вбивства. Поліція спробувала впіймати шантажиста за допомогою підставної особи, але в умовленому місці ніхто так і не з’явився.
Інцидент настільки приголомшив Фактора, що за порадою місцевого лікаря він вирішив достроково повернутися до США. Та невдовзі після повернення, 30 серпня 1938 року, Макс Фактор раптово помер у Лос-Анджелесі. Йому було 66 років.
Спадщина Макса Фактора
Жодна косметична марка не пов’язана з розквітом Голлівуду так тісно, як Max Factor. Ім’я містера Фактора згадується навіть у пісні Доріс Дей «Hooray for Hollywood», а на голлівудській Алеї слави йому присвячено окрему зірку.
Після смерті батька компанію очолив Френк, який узяв ім’я Макс Фактор-молодший. Разом з іншими представниками родини він розширював бізнес, орієнтуючись на масового споживача й постійно поповнюючи асортимент новими засобами. Водночас компанія знаходила застосування своїм розробкам і поза індустрією краси: під час Другої світової війни Max Factor створила спеціальні відтінки маскувального гриму для Корпусу морської піхоти США.
1973 року компанію продали холдингу Norton Simon приблизно за 500 мільйонів доларів, що за нинішніми цінами становить майже 4 мільярди. Подальша історія бренду була пов’язана з великими міжнародними корпораціями. Зокрема, 1991 року Max Factor придбала компанія Procter & Gamble, а 2015-го бренд разом із кількома іншими косметичними марками перейшов у власність Coty. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 2022 року Max Factor оголосив про призупинення своєї діяльності на російському ринку.
Джерела: Max Factor Sr. – Polak, który stworzył make-up // onet.pl; Factor Max // sztetl.org.pl; Max Factor – firma z polskimi korzeniami // polishnative.pl; maxfactor.com; Max Factor: The Man Who Changed the Faces of the World / Fred E. Basten; Max Factor – hollywoodzki pionier branży kosmetycznej z Polski // swojskijezykpolski.
